Апендицит – одна з найбільш частих патологій, які приводять пацієнтів на хірургічний стіл. Вважається, що кожне п’яте оперативне втручання в світі здійснюється саме через цю патологію. У зв’язку з цим, важливо знати причини виникнення цієї патології, а також ознайомитися з загальними принципами апендектомії (операції з видалення апендикса).

Що таке апендицит?

Апендицит – це патологія, що виникає в результаті запалення так званого червоподібного відростка, який також називають апендиксом. В ході розвитку патології запалюється слизова оболонка апендикса, що призводить до розвитку всього спектру різноманітних негативних симптомів, головним з яких є біль у правому боку.

Різновиди апендициту

Апендицит, як і практично будь-яка інша хірургічна патологія, має два основні різновиди. Він буває гострим і хронічним. В свою чергу гострий апендицит призводить до розвитку більш вираженого больового синдрому і набагато частіше призводить до розвитку різноманітних ускладнень. Апендицит також може класифікуватися як:

• Катаральний (почервоніння слизової оболонки червоподібного відростка);
• Флегмонозний (розлите запалення всіх тканин червоподібного відростка без чітких меж);
• Гангренозний (некроз тканин червоподібного відростка);
• Перфоративний (прорив стінки червоподібного відростка).

Важливо також зазначити, що існує класифікація цієї патології відносно положення апендикса в черевній порожнині. Вона має значний вплив на те, яким чином буде виконуватися оперативне втручання, а також на прогноз перебігу захворювання.

Чому виникає апендицит?

Апендицит – захворювання, точну причину виникнення якого виявити буває досить проблематично. Існує чимало різноманітних теорій, що мають за мету встановити причину розвитку цієї патології. Серед них можна виділити наступні:

• Механічна;
• Iнфекційна;
• Судинна;
• Ендокринна.

Найпопулярнішою в наш час є механічна теорія. Червоподібний відросток найчастіше перебуває на нижній поверхні сліпої кишки і через специфіку свого місця розташування має тенденцію до того, щоб в ньому застоювалися фекальні маси і напівперетравлена їжа. У випадку, якщо з яких-небудь причин виникає механічна перешкода до відтоку цих мас з порожнини відростка, виникає висока ймовірність активації кишкової мікрофлори з подальшим розвитком запальних процесів.

Симптоми апендициту

Одним з найбільш характерних для апендициту симптомів, який супроводжує абсолютно кожну його форму, є наявність болю в правому боку, а саме місці, де живіт переходить в таз. При цьому наголошується, що часто болі спочатку виникають довкола пупка, і тыльки потім переміщається. Цей феномен отримав назву симптому “переміщення” або ж Кохера.

Іншими симптомами, які можуть проявлятися при апендициті, може бути підвищення температури тіла, виникнення діареї, нудота і блювота. Найчастіше, останні симптоми можуть також свідчити про те, що причиною розвитку подібного стану у пацієнта стала якась інфекційна запальна хвороба, наприклад, гастроентерит.

Діагностика апендициту

Для діагностики апендициту в основному застосовують пальпацію (комплекс методів, що припускають взаємодію пальців лікаря і пацієнта). Існує ціла серія різноманітних специфічних симптомів, які допомагають підтвердити наявність цього діагнозу. Їх об’єднують загальною назвою – симптоми подразнення очеревини. Ось деякі з них: 

• Біль в правій половині черевної порожнини при натисканні;
• Біль в точці Мак-Бурнея (виникає в місці проекції апендикса на передню черевну стінку) при натисканні;
• Симптом Бартомье-Міхельсона – посилення хворобливих відчуттів лежачи на лівому боці при пальпації сліпої кишки;
• Симптом Відмера – підвищена температура в лівій пахві в порівнянні з правою;
• Симптом Долінова – при втягуванні живота посилюються біль в правій клубовій області.

В цілому, необхідно відзначити, що сучасні хірурги виявляють величезну кількість різноманітних симптомів і синдромів, які допомагають підтвердити або спростувати діагноз. До неспецифічних ознак, які допоможуть підтвердити діагноз, можна віднести зміни в аналізі крові, характерні для всіх запальних захворювань (підвищення рівня лейкоцитів, зміщення лейкоцитарної формули вліво і т.д.). 

Лікування апендициту

В загальній практиці, сучасні хірурги пропонують пацієнтам хірургічне лікування цієї патології. Уникати операції не варто, адже статистика стверджує, що понад 90% всіх операцій успішні. Починають лікування з введення різноманітних антибіотиків широкого спектру дії та фізіологічного розчину.

Як правило, операцію з видалення апендикса (апендектомію) проводять в екстреному порядку. Сучасні пацієнти мають можливість вибирати між відкритою і лапароскопічною операціями. Більшість сучасних хірургів вважають за краще оперувати лапароскопічним методом, якщо доступ до червоподібного відростка не ускладнений (як, наприклад, при його ретроцекальному положенні).

Можливі ускладнення

Апендицит – одна з найбільш поширених патологій, які призводять до розвитку перитоніту. При цьому наголошується, що виною тому не сама складність патології, а її висока частота. Перитоніт – це запалення очеревини, специфічної плівки, яка покриває всі інші органи черевної порожнини.

Також варто згадати, що виникнення перитоніту зазвичай пов’язане з перфоративною формою апендициту. У разі розвитку такої форми виникає ситуація, коли вміст кишечника виходить в черевну порожнину і викликає запалення очеревини.

Серед інших можливих ускладнень можна відзначити стандартний набір – ненадійність, запалення швів і навколишніх тканин та органів, а також виникнення спайкової хвороби. Іноді, якщо вчасно не звернутися до лікаря за допомогою, може утворитися аппендикулярний абсцес, лікування якого може зайняти чимало часу.

Прогнози

В цілому, прогноз після проведення апендектомії – позитивний для життя і здоров’я пацієнта, особливо, якщо перебіг захворювання не ускладнювався до чи піля операції. У деяких випадках буде необхідно деякий період дотримуватися дієти і приймати антибактеріальні засоби.